Молодята вже були у законному шлюбі. Але доля розвела. Людвіг Ульянович вдруге одружився, переїхав до Андрушівського району. Там у нього народилося 3 синів. Марія Мартинівна залишилася жити у Гришківцях.
Марія Гілевич, наречена: “Родилася дочка у 1951 році, у 1954 році ми розлучилися. 56 років не жили разом. А у мене чоловік помер, у нього жінка. Каже: дитина є, давай зійдемося та й на старості будемо разом, як замолоду”
Людвіг Чугаєвський, наречений: “Так вийшло, що ми розлучилося не через розкіш, а через біду”.
За Марію Мартинівну та Людвіга Ульяновича раділа уся парафіяльна родина, а особливо їхні діти та внуки. Звістку про вінчання усі Гілевичі та Чугаєвські сприйняли добре.
Вікторія Грузда, дочка Марії Гілевич: “Хай їм буде якнайкраще, щоб вони жили до 100 років і раділи кожному дню”.
Під час обітниці молодята хвилювалися. Дивлячись у вічі, вони присяглись в любові, вірності і подружній повазі та пообіцяли не покинути одне одного до самої смерті.
Поєднати свої серця ніколи не пізно, кажуть священнослужителі. Навіть у глибокій старості чоловік та жінка, котрі проживають разом не один десяток років можуть повінчатися. Головне, щоб перед образами людину проймала сповідальна щирість.
Источник: http://www.trkvik.tv/index.php?module=news&id=1088
Автор: Юлія Крук
Подписаться на:
Комментарии к сообщению (Atom)
Комментариев нет:
Отправить комментарий
Если вы хотите чтобы комментарии увидели авторы статьи, оставьте их по адресу обратной ссылки. Здесь только альтернативное обсуждение новостей города Бердичева.