вторник, 28 октября 2008 г.

10 школа - вперед!

Відомо, що до 1970 року футбол вважався суто чоловічим видом спорту. Хоча, на сьогоднішній день, існує маса розбіжностей в думках стосовно жіночого футболу.
Так, з соціальних міркувань футбол не відповідає традиційним уявленням про жінку, з медичних – шкідливий для її здоров’я і з суто соціальних – жіночий футбол за видовищністю і драматизмом ні в які порівняння не йде з чоловічим.
Проте це не заважає розвиватися цьому виду спорту, прогресувати і щоразу давати нам нові команди-переможці. Не виключенням стало й наше рідне місто Бердичів, де жіночий футбол набуває вагомої популярності між прихильниками цього виду спорту.
В п’ятницю, 24 жовтня на стадіоні заводу «Прогрес» відбувся фінальний матч з футболу серед дівчат, в якому приймали участь команди десятої та п’ятнадцятої школи.
Перемогу отримала десята школа, з загальним рахунком 3:1. Команда була нагороджена перехідним кубком та грамотою за першість. Та найціннішим подарунком виявилась підтримка вболівальників, які впродовж усієї гри підтримували улюблену команду.
Тренер ФК десятої школи, Ярош Наталія Володимирівна, розповіла, що їхня команда завжди впевнена в своїх силах і твердо йде до перемоги. І, взагалі, команда дівчат десятої школи вперше за всю свою історію грала в футбол. Більше того, ніхто із гравців раніше не займався цим видом спорту серйозно - всі любителі. До змагань готувалися наполегливо, займалися і тренувалися після уроків. І саме командний дух, зібраність гравців та бажання бути першими дало бажану перемогу.
На цьому всі команди не зупинятимуться, і навіть ті, які не отримали перемогу, тренуватимуться ще з більшою наполегливістю, щоб наступного разу обов’язково бути першими.

Автор: Ірина ТКАЧУК
Источник: http://www.berdichev.biz/content/view/1132/1/

Реальные бердичевские... багатыри!

Железную волю и незаурядную физическую силу показали участники конкурса “Богатырь года”. Это звание добивались шестеро силачей из Бердичева, и один житомирянин. За два часа соревнований каждый из участников поднял и перенёс вес, что суммарно измеряется в тоннах.
Один из этапов конкурса назвали “колесо от велосипеда”. Оно весит 300 килограммов. Ассистенты еле вчетвером дотянули. А Дмитрию Грищуку понадобилось 19 секунд, чтобы перебросить его 5 раз. Главным конкурентом Дмитрия стал его тёзка из Житомира. На день города Бердичева Дмитрий Мешков стал наисильнейшим среди богатырев-любителев. Группа поддержки утверждает: его сила в семенах.
Самому младшему участнику Артуру 18 лет. Он не разочаровал болельщиков и свою тётю.
Богатырские способности в перерыве показывали и зрители. Правда мерялись не силой рук или ног, а размерами желудка. Пили наперегонки пиво и ели вареники. Тяжёлоатлетам не наливали. Разрешили только переносить кеги с пивом, при чем на скорость. Чемодан им выделили тоже богатырский, весом 200 килограммов. Не все участники конкурса смогли поднять его на ступени.
Неожиданностью для силачей стал пожарный автомобиль. Спасатели наполнили его водой, и вместо предвиденных 5 тонн, мужчины тянули вдвое больше. Сначала автомобиль упрямо стоял на месте, но поняв тактику, атлеты его сдвинули.
Титул “Богатырь года” выборол Дмитрий Грищук. Он не поддался конкурентам ни в одном конкурсе, так как занимается тяжёлой атлетикой шесть лет.
Другим богатырем Бердичева стал Дмитрий Мешков. Он был наилучшим болельщиком среди участников.
Главным спонсором праздника богатырей стал магазин “Сити-Фото”. Призёры получили бытовую технику в подарок. В следующем году конкурс будут проводить снова.

Источник: http://www.berdichev.biz/content/view/1134/1/

У черговому турі ДЮФЛУ обидві бердичівські команди перемогли суперників

Тривають футбольні зустрічі у рамках дитячо-юнацької футбольної ліги України. Цього разу гравці ДЮСШ Бердичева 92-го та 94-го р.н. приймали у себе вдома команди «Поділля» з Хмельницького.
Успішно продовжують виступати у лізі вихованці Ігоря Лисюка. Сьогодні вони знаходяться на 3-му місці у турнірній таблиці. Після бійки, що трапилася в одному з матчів між ними та футболістами з Тернопільщини, керівництво ДЮФЛУ прийняло рішення винести обидвом командам попередження.
Олександр Підгорчук, директор ДЮСШ м. Бердичева: «Ця команда ніколи до цього не була помічена у подібних інцидентах та скандальних ситуаціях. Тим більше, що команда 92-го р.н. успішно відіграла у зональному етапі обласної спартакіади серед школярів. Сподіваємося, що що вони здобудуть перемогу у фіналі цієї спартакіади, який відбудеться 30-го жовтня.»
Хмельничани, які до цього матчу не демонстрували результативного футболу, залишилися вірними цій традиції. Для підопічних Ігоря Лисюка не склало особливих труднощів їх переграти. Вже після 1-го тайму рахунок був 5:1 на користь господарів поля: один гол забив Дмитро Вакула, автором 4-х інших став Андрій Романюк. Остаточну крапку у грі поставив Артем Юрченко, який забив шостий, вирішальний, м’яч.
На відміну від старших товаришів не досить впевнено розпочали гру бердичівські футболісти 94-го р.н. Настанови тренера Володимира Керносенка грати в м’яч та не бігати купою біля одного суперника доходили до хлопців дещо із запізненням. Вони ледь встигали за гостями. Та тривала така картина недовго. Здійснивши кілька масованих нападів на оборону «Поділля», бердичівляни відчули, що зможуть подолати спротив лідера своєї підгрупи. Далі зустріч проходила на рівних, за деякої переваги наших земляків. Результат , як то кажуть, був «по грі»: вихованці Володимира Керносенка перемогли із рахунком 1:0. Автором єдиного голу став Владислав Турбовський.

Источник: http://www.trkvik.tv/index.php?module=news&id=1091
Автор: Олександр Єжель

Шукали гільзи — знайшли міни...

На території колишнього військового хіммістечка виявили снаряд та дві міни. Знайшли вибухонебезпечні предмети два юних мешканця Елінгу. Хлопці частенько бувають у цьому районі — вони збирають та колекціонують гільзи, яких там чимало. Шукаючи чергові зразки для своєї колекції, натрапили на щось схоже на снаряд.
Максим, мешканець мікрорайону Елінг: «Думаємо, треба заявити кудись, що тут ці снаряди, бо може ж вибухнути. Трохи раніше знайшли тут міну в кущах. Також гільзи шукали... Ми із другом на вихідних тут іноді прогулюємось. Трохи страшнувато буває, але ж ми їх не чіпаємо. Ось і виходить, що шукаємо гільзи, а знаходимо боєприпаси.»
Метрів за 100 від снаряду хлопці виявили міну, схожу на протипіхотну, трохи далі — ще одну, цього разу протитанкову. Викликали працівників районного управління ГУ МНС. За попередньою інформацією рятувальників, снаряд та одна з мін не являють собою безпеки. Щодо протитанкової міни, то точну відповідь стосовно її небезпечності зможуть надати фахівці-піротехники з Житомира.
Віталій Пилипчук, нач. відділу ДПН Бердичівського РУ ГУ МНС у Житомирській обл.: «Нами будуть вжиті необхідні заходи для ліквідації даних предметів. Ми подамо заявку для піротехнічної групи ГУ МНС, яка протягом 2-3 днів виїде на місце пригоди і знешкодить ці вибухонебезпечні предмети. Також надішлемо інформацію до правоохоронних органів із метою забезпечення охорони цих предметів до моменту повного їхнього знешкодження.»

Источник: http://www.trkvik.tv/index.php?module=news&id=1090
Автор: Олександр Єжель

Бердичівські комсомольці відсвяткували 90-річчя ЛКСМ

Комсомолу 90. У спеціальних вітальних листівках міський та районний комітети компартії України і Ленінської спілки молоді бажали ветеранам руху щастя та невичерпної комсомольської енергії і молодечого запалу. Активістів зібрали у районному будинку культури на зустріч-бесіду.
Жовтенята-піонери, комсомольці. Про цей шлях колись мріяли свого часу ті, кому нині за сорок. Василь Дмитрович Пушкарук пам'ятає, як народилася ленінська спілка молоді у його рідному Тереховому. Комсомольці носили зелену форму, ліквідовували неписьменність, вели гурткову роботу і працювали на будівництві. Ні п'янок, ні бійок тоді не було — ніколи, каже ветеран, бо зміцнювали колгосп.
Василь Пушкарук, ветеран ЛКСМУ: “Вночі голова піднімає йти на поле, збирати горох. Він коли стигне, швидко розкривається. Потім ланку організували, дівчата пішли працювати доярками”.
Колишня комсомолка, а нині депутатка міської ради Поліна Іванівна Соболь отримала путівку на цілину. Там тендітною дівчиною вона освоїла комбайн і працювала на рівні із чоловіками. Ті роки вважає найкращими у житті.
Поліна Соболь, депутат Бердичівської міської ради:”Я водила комбайн. Спочатку працювала штурвальним на комбайні “Сталінець 6”, а потім водила комбайн-самохід “С — 4М”.
Комсомол — це приклад для нинішньої молоді, вважає Олександр Клекота, перший секретар Бердичівського міськкому ЛКСМ у 60 роках. Тоді виховувалися на праці, відпочивали, ходили у клуби за інтересами. А зараз всі більше цікавляться прибутками — нарікає він.
Олександр Клекота, колишній секретар Бердичівського міськкому ЛКСМ: “Сегодня собрались активисты тех времен. Эта встреча не ветеранам должна посвящаться, а молодежи. То что мы рассказываем, мы это знаем ”.
Хоча комсомольська організація не така чисельна, як десятки років тому, вона діє, переконують сучасні активісти ленінського руху.
Констянтин Кузьменко, перший секретар Бердичівського міськкому ЛКСМУ: “На обліку у нас приблизно 25 чоловік. В основному це студенти з Києва, Житомира, Бердичева. Також з районного комітету ЛКМУ. Ми проводимо в місті заходи до дня Радянської армії, до дня народження Леніна”
Своє славне минуле ветерани ЛКСМ згадували майже дві години. Співали комсомольських пісень і раділи ювілею.

Источник: http://www.trkvik.tv/index.php?module=news&id=1089
Автор: Юлія Крук

Їй 77, йому 78. Через півстоліття розлуки Марія Мартинівна та Людвіг Ульянович вирішили повінчатися

Молодята вже були у законному шлюбі. Але доля розвела. Людвіг Ульянович вдруге одружився, переїхав до Андрушівського району. Там у нього народилося 3 синів. Марія Мартинівна залишилася жити у Гришківцях.
Марія Гілевич, наречена: “Родилася дочка у 1951 році, у 1954 році ми розлучилися. 56 років не жили разом. А у мене чоловік помер, у нього жінка. Каже: дитина є, давай зійдемося та й на старості будемо разом, як замолоду”
Людвіг Чугаєвський, наречений: “Так вийшло, що ми розлучилося не через розкіш, а через біду”.
За Марію Мартинівну та Людвіга Ульяновича раділа уся парафіяльна родина, а особливо їхні діти та внуки. Звістку про вінчання усі Гілевичі та Чугаєвські сприйняли добре.
Вікторія Грузда, дочка Марії Гілевич: “Хай їм буде якнайкраще, щоб вони жили до 100 років і раділи кожному дню”.
Під час обітниці молодята хвилювалися. Дивлячись у вічі, вони присяглись в любові, вірності і подружній повазі та пообіцяли не покинути одне одного до самої смерті.
Поєднати свої серця ніколи не пізно, кажуть священнослужителі. Навіть у глибокій старості чоловік та жінка, котрі проживають разом не один десяток років можуть повінчатися. Головне, щоб перед образами людину проймала сповідальна щирість.

Источник: http://www.trkvik.tv/index.php?module=news&id=1088
Автор: Юлія Крук

У Бердичеві обрали богатиря року

Сталеву волю та неабияку фізичну силу показали учасники конкурсу “Богатир року”. Це звання виборювали шестеро силачів із Бердичева, і один житомирянин. Спортсмени з інших міст від участі у змаганнях відмовилися, коли дізналися яку вагу доведеться піднімати. Снаряди важили трохи менше, ніж на Чемпіонаті України. Але там атлети сягають 120-130 кілограмів, наші, у середньому, важать 85. За дві години змагань кожен з учасників підняв та переніс вагу, що сумарно вимірюється в тоннах.
Цей етап конкурсу назвали “колесо від велосипеда”. Воно важить 300 кілограмів. Асистенти ледь вчотирьох дотягнули. А Дмитру Грищуку знадобилося 19 секунд, щоб перекинути його 5 разів. Головним конкурентом Дмитра став його тезка із Житомира. На день міста Бердичева Дмитро Мєшков став найсильнішим серед богатирів-любителів. Група підтримки стверджує: його сила у насінні.
Олег Войтюк, вболівальник: “Тут наш директор виступає і двоє торгових агентів. Вони богатирі по продажам і тут демонструють хороший рівень”.
Наймолодшому учаснику Артуру 18 років. Він не розчарував вболівальників і свою тітку.
Валентина Довгалюк, вболівальниця: “Дуже хвилююся, але думаю, він переможе”.
Богатирські здібності у перерві показували і глядачі. Щоправда мірялися не силою рук чи ніг, а розмірами шлунка. Пили наввипередки пиво і їли вареники. Важкоатлетам не наливали. Дозволили лише переносити кеги із пивом, при чому на швидкість. Чемодан їм виділили теж богатирський, вагою 200 кілограмів. Не всі учасники конкурсу змогли підняти його на східці.
Несподіванкою для силачів став пожежний автомобіль. Рятівники наповнили його водою, і замість передбачених 5 тонн, чоловіки тягнули вдвічі більше. Спочатку автомобіль уперто стояв на місці, але збагнувши тактику, атлети його зрушили.
Олексій Овсянніков, призер конкурсу “Богатир року”: “Мы пробовали вчера такой газон, в 2,5 раза легче. Тут намного тяжелее”.
Титул “Богатир року” виборов Дмитро Грищук. Він не поступився конкурентам у жодному конкурсі. Студент Житомирського вишу шість років займається важкою атлетикою.
Дмитро Грищук, богатир року: “Потрібно займатися і хотіти займатися — оце увесь секрет. Приходьте до нас у спортзал!”
Другим богатирем Бердичева став Дмитро Мєшков. Він був найкращим вболівальником серед учасників.
Дмитро Мєшков, призер конкурсу “Богатир року”: “Очень важно, когда есть командная работа. Не смотря на то, что идет борьба между спортсменами, важно поддержать друг друга. Я очень рад, что люди это понимают. Соревнование, по-моему мнению, вышло уровнем выше, чем на День города”.
Головним спонсором свята богатирів став магазин “Сіті-Фото”. Призери отримали побутову техніку у подарунок. В наступному році конкурс проводитимуть знову.

Источник: http://www.trkvik.tv/index.php?module=news&id=1087
Автор: Юлія Крук